Перше послання апостола Петра

1.Привіт 1-2; надія християн 3-9; передсказане спасіння 10-12; заклик до святости й любови 13-25.

1.Петро, апостол Ісуса Христа, вибраним переселенцям, розсіяним Понту, Галатії, Кападокії, Азії та Вітинії,
2.згідно з передбаченням Бога Отця, освяченням Духа, на послух і на скроплення кров'ю Ісуса Христа: благодать і мир вам хай помножиться!
3.Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що у своїм великім милосерді відродив нас до живої надії через воскресіння Ісуса Христа з мертвих,
4.до спадщини, яка не може ні зотліти, ні заплямитися, ані зів'янути, — збереженої для нас на небі,
5.для нас, яких Божа потуга вірою зберігає на спасіння, що готове з'явитись останнього часу.
6.Ви тим радійте, навіть якщо тепер треба трохи посумувати в різних досвідах,
7.щоб ваша випробувана віра, куди цінніша від тлінного золота, яке вогнем очищають, була на похвалу, на славу й на честь — під час об'явлення Ісуса Христа,
8.якого ви, не бачивши, любите, в якого, не оглядаючи, віруєте, радіючи радістю невимовною і повною величі,
9.осягаючи ціль вашої віри — спасіння душ ваших.
10.Про це спасіння розвідували й досліджували пророки, що про вашу благодать пророкували.
11.Вони досліджували, на котрий і який час вказував Дух Христа, що був у них, який свідчив наперед про Христові страсті та ту велику славу, яка по них мала настати.
12.І їм було об'явлено, що не самим собі, а вам вони приготували те, що тепер вам оповіщено тими, які через Святого Духа, посланого з неба, вам проповідували; на що навіть і ангели гаряче прагнуть споглядати.
13.Тому, підперезавши стан вашого ума, тверезі, надійтеся повнотою на благодать, що вам буде принесена в об'явленні Ісуса Христа.
14.Як слухняні діти, не потураючи колишнім вашим похотям, як то було за вашого незнання,
15.але як той, хто вас покликав — святий, так само й ви самі усім вашим життям станьте святі,
16.написано бо: «Ви будете святі, бо я святий.»
17.І коли Отцем звете того, хто без уваги на особу буде судити кожного за його вчинками, то поводьтеся з острахом за час вашого вигнання
18.і знайте, що не тлінним золотом чи сріблом ви були вибавлені від вашого життя суєтного, яке ви прийняли від батьків ваших,
19.а дорогоцінною кров'ю Христа, непорочного й чистого ягняти,
20.передбаченого перед заснуванням світу і об'явленого, ради вас, останніми часами.
21.Ви через нього віруєте в Бога, який воскресив його з мертвих і прославив, щоб ваша віра і надія була на Бога.
22.Очистивши послухом правди душі ваші для братньої нелицемірної любови, любіть гаряче один одного щирим серцем,
23.відроджені наново не з тлінного насіння, а з нетлінного: словом Божим живим і вічним.
24.Бо кожне тіло, як трава, і вся його слава, немов цвіт трави: трава всохла, і цвіт опав,
25.— а слово Господнє повік перебуває. Оце ж воно і є, оте слово, що було вам благовістоване.

2.Християни — містична будівля 1-10; обов'язки супроти поган 11-12; супроти влади 13-17; повинності слуг 18-25.

1.Залишивши, отже, всяку злобу й усякий підступ, лицемірство, заздрість і всілякі обмови,
2.жадайте, неначе новонароджені дитятка, молока чистого, духовного, щоб ним рости вам на спасіння,
3.якщо ви скуштували, який Господь добрий.
4.Приступіть до нього, каменя живого, людьми відкинутого, а Богом вибраного, дорогого.
5.А й самі віддайтеся, мов живе каміння, щоб з нього збудувати духовний дім, на святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа.
6.Бо в Письмі стоїть: «Ось я кладу в Сіоні камінь наріжний, вибраний, дорогоцінний. Хто вірує в нього, не осоромиться.»
7.Вам, отже, що віруєте, — честь! Для тих же, що не вірять, камінь, що відкинули будівничі, — він став головним на углі,
8.каменем спотикання і скелею падіння. Вони об нього спотикаються, бо не вірять у слово, на що вони й були призначені.
9.Ви ж — рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали того, хто вас покликав з темряви у дивне своє світло;
10.ви, колись — не народ, а тепер народ Божий, непомилувані, а тепер помилувані.
11.Молю вас, любі, як чужоземців і перехожих, щоб ви стримувалися від пожадливостей тіла, які проти душі воюють.
12.Тримайтеся між поганами доброї поведінки, щоб у тому, в чому вони вас обмовляють, як злочинців, приглянувшись пильніше до ваших добрих вчинків, вихваляли Господа в день відвідин.
13.Коріться ради Господа кожній людській установі: чи то цареві верховному володареві,
14.чи то правителям, ним посланим на кару лиходіям і похвалу доброчинцям
15.Така бо воля Божа, щоб ви, добро творивши, змусили мовчати неуцтво безглуздих.
16.Поводьтесь як вільні, та не як ті, що з волі роблять покривало злоби, але як слуги Божі.
17.Усіх поважайте, любіть усіх братів, Бога страхайтеся, царя шануйте.
18.Слуги, з глибокою пошаною коріться панам вашим, і то не тільки добрим та лагідним, але й прикрим.
19.Бо то благодать, коли хтось свідомо, заради Бога, терпить злидні, страждаючи несправедливо.
20.Яка бо похвала страждати, коли вас б'ють за те, що ви завинили? Але коли ви, робивши добро, за те страждаєте і переносите страждання терпеливо — це благодать у Бога.
21.Власне, на це ви покликані, бо й Христос страждав за вас також, лишивши вам приклад, щоб ви йшли його слідами;
22.той, хто не вчинив гріха, і підступу в його устах не знайшлося,
23.хто був злословлений, але сам, навпаки, не злословив, хто страждав, та не погрожував, а здався на того, який судить справедливо;
24.він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости, — ми, що його синяками зцілились.
25.Бо ви блукали, немов вівці, але тепер повернулися до пастиря і наставника душ ваших.

3.Обов'язки жінок та чоловіків 1-7; поводження з ближніми 8-12; і під час переслідування 13-22.

1.Так само ви, жінки, коріться своїм чоловікам, щоб, навіть якщо деякі й не вірять слову, були поводженням жінок позискані без слова,
2.коли побачать ваше життя у чистоті й повазі.
3.Нехай ваша окраса буде не зовнішня — заплітання волосся, накладання золотих обручок чи прибирання в шати,
4.але в середині людського серця, в нетлінності душі, лагідної та мовчазної: це многоцінне перед Богом.
5.Бо колись і святі жінки, які надіялися на Бога, себе приоздоблювали, корившися своїм чоловікам,
6.як от Сара слухала Авраама, «паном» його звала; ви ж її діти, коли добре чините і не лякаєтеся жадних застрашувань.
7.Ви, чоловіки, живіть розумно разом з вашими жінками, як з істотами, що від вас слабші, віддаючи їм належну шану як співспадкоємцям благодаті життя, — тим ваші молитви не втрачатимуть на силі.
8.Нарешті, всі ви будьте однієї думки, співчутливі, братолюбні, милосердні, смиренні.
9.Не платіть злом за зло чи лайкою за лайку, а, навпаки, благословляйте, бо ви на те покликані, щоб успадкувати благословення.
10.Бо хто хоче життя любити й бачити дні добрі, хай береже язик від лихого, уста від слів лукавих.
11.Хай ухиляється від зла і добро чинить, шукає миру, змагається за нього.
12.Бо очі Господні на праведних, і його вуха звернені до їхньої молитви, обличчя ж Господнє проти тих, які лихо діють.
13.Та й хто вам заподіє лихо, коли ви стали ревнителями добра?
14.Бо коли і страждаєте за справедливість — ви щасливі! Їхньої погрози не бійтесь і не тривожтесь,
15.а Господа Христа святіть у ваших серцях, завжди готові дати відповідь кожному, хто у вас вимагає справоздання про вашу надію, —
16.однак, із скромністю та острахом, маючи добру совість, щоб, власне, тоді, коли вас обмовляють, були осоромлені ті, які вчиняють наклепи на вашу добру в Христі поведінку.
17.Ліпше бо, — коли така вже воля Божа, — страждати, робивши добро, ніж зло творивши.
18.Бо й Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші: праведник — за неправедних, умертвлений тілом, але оживлений у дусі,
19.в якому він пішов проповідувати навіть тим духам, що в темниці;
20.тим, що колись були неслухняні, яких очікувало довготерпіння Боже за часів Ноя, коли будувався ковчег, в якому мало, тобто вісім душ, урятувалися водою.
21.Вас же тепер спасає прообраз цього, тобто хрищення, позбуття не тілесної нечистоти, а прохання доброго сумління в Бога через воскресіння Ісуса Христа,
22.який, зійшовши знову на небо, є по правиці Божій, і йому підкорені ангели, власті й сили.

4.Не повторювати минулих гріхів 1-6; взаємна доброчинність 7-11; переслідування це іспит віри 12-19.

1.Тому, отже, що Христос страждав тілом, ви теж озбройтеся тією самою думкою, а саме: хто страждав тілом, той перестав грішити,
2.щоб решту часу жити, в тілі, не за людськими похотями, а за волею Божою.
3.Бо доволі часу минуло на виконуванні волі поган, тих, що віддавалися розпусті, пристрастям, пияцтву, гульні, напійкам та мерзенній службі ідолів.
4.У тому вони дивуються, що ви не рветеся разом із ними до того самого багна розпусти, тож хулять.
5.Але за це вони здадуть рахунок тому, хто готов судити живих і мертвих.
6.На те бо й мертвим проповідувано благовість, щоб, суджені за людською волею в тілі, вони жили у Бозі духом.
7.Кінець усьому близько. Будьте мудрі й тверезі, здатні до молитов.
8.Насамперед майте велику любов один до одного, бо любов силу гріхів покриває!
9.Будьте гостинні один до одного — без нарікання.
10.Служіть один одному, кожен тим даром, що його прийняв, як добрі домоуправителі різноманітної Божої благодаті.
11.Говоріть лише у глузді Божих слів, служіть лише у дусі тієї сили, яку дає Бог, щоб у всьому прославлявся Бог через Ісуса Христа, якому слава й сила по вічні віки! Амінь.
12.Любі, не дивуйтеся тій пожежі, що у вас постає, вам на пробу, немов би з вами діялось щось дивне,
13.але, тією мірою, якою берете участь у Христових муках, радійте, щоб і в славному його з'явленні раділи та веселились.
14.Щасливі ви, як вас ганьблять за Христове ім'я, бо Дух слави і Божий на вас покоїться!
15.Ніхто з вас нехай не страждає як душогубець або злодій, або злочинець, або як той, хто встряває в чужі справи.
16.Коли ж — як християнин, нехай не соромиться, а прославляє Бога цим ім'ям.
17.Бо настав час почати суд від Божого дому; коли ж він від нас розпочинається, то який кінець буде тих, які не коряться Божій благовісті?
18.І коли праведник ледве спасеться, то грішник і безбожник де з'явиться?
19.Тому й ті, які страждають з Божого зізволення, нехай у доброчинності довірять вірному Творцеві свої душі.

5.Повчання наставникам та вірним 1-7; чуйність 8-11; привіт 12-14.

1.Тож пресвітерів з-поміж вас заклинаю, я — сам теж пресвітер і свідок мук Христових і співучасник слави, що має об'явитись:
2.Пасіте довірене вам Боже стадо, доглядаючи за ним не примусово, а добровільно, по-божому; не для лихого зиску, а доброхіть,
3.і не як пануючі над вибраними, але бувши зразком для стада.
4.І як з'явиться архипастир, отримаєте нев'янущий вінець слави.
5.Так само ви, молоді, коріться старшим. А всі ви вдягніться в покірливість одного супроти одного, Бог бо гордим противиться, а покірливим дає благодать.
6.Смиріться, отже, під могутньою Божою рукою, щоб він підняв вас угору своєчасно.
7.Усяку журбу вашу покладіть на нього, бо він піклується про вас.
8.Будьте тверезі і чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти.
9.Противтеся йому, сильні вірою, відаючи, що таких самих страждань зазнають і брати ваші скрізь по світі.
10.А Бог усякої благодаті, що вас покликав до вічної своєї слави у Христі, він сам, коли постраждаєте трохи, вас удосконалить, утвердить, зміцнить, утривалить.
11.Йому слава й сила по віки вічні! Амінь.
12.Пишу вам це коротко через Сильвана, вірного, як гадаю, брата, закликаючи і свідчивши вам, що це правдива благодать Божа, та, в якій стоїте.
13.Вітає вас Церква, що у Вавилоні, вибрана з вами, і Марко, мій син.
14.Вітайте один одного цілунком любови. Мир вам усім, що у Христі!