Пророк Йоіл

1.Сарана 1-12; заклик до покути 13-20.

1.Слово Господнє, що було до Йоіла, сина Петуїла.
2.Слухайте це, ви, старші, вважайте, всі мешканці краю! Чи бувало таке за ваших днів або за днів батьків ваших?
3.Перекажіть це дітям вашим, а діти ваші — своїм дітям, а їхні діти — дальшому родові.
4.Те, що лишила гусінь, сарана пожерла; а що лишила сарана, черва пожерла; що ж лишила черва, хробаки пожерли.
5.Прокиньтесь, п'яниці, і плачте! Голосіть, ви всі, винопивці, за вином солодким, бо його віднято від уст ваших.
6.Бо наступив народ на край мій, такий сильний, що його безліч! Зуби у нього — зуби левині, ікла у нього — як у левиці.
7.Спустошив він мій виноградник, мою смоківницю обломив; він облупив її геть і кинув, — лиш галузки її біліють.
8.Ридай, як дівчина, одягнена в вереття, по нареченому свого юнацтва.
9.Зникли з дому Господнього офіри й ливні жертви; тужать священики, служителі Господні.
10.Поля спустошені, земля сумує, бо витоптано збіжжя, муст висох, і свіжа олія знемагає.
11.Сумуйте, хлібороби, виноградарі, ридайте по пшениці та по ячмені: пропали жнива в полі!
12.І виноградна лоза висхла, смоківниця зів'яла; дерево гранатове та й пальма, і яблуня — всі дерева у полі повсихали. Ба й радість, соромом побита, зникла з-посеред синів людських.
13.Надягніте, о священики, вереття і плачте! Слуги жертовника, ридайте! Ідіть, ночуйте у вереттях, слуги Бога мого, бо в домі Бога вашого не стало ні офіри, ні ливних жертв.
14.Призначте піст, скличте святкові збори; зберіте старших, усіх мешканців краю у дім Господа, Бога вашого, і взивайте до Господа:
15.«О, що за день!» Бо близько день Господній; він, немов руїна, від Всемогутнього надійде.
16.Хіба не зникла пожива у нас перед очима, ба, з дому Бога нашого веселощі й радість?
17.Зерно зотліло під скибами своїми; засіки зруйновані, розвалені стодоли, бо зів'яло збіжжя.
18.Ой, як реве скотина! Стада волів, стривожені, блукають, бо не мають паші. Навіть отари з ніг валяться!
19.До тебе, Господи, взиваю; бо вогонь пожер у степу пасовиська, спалило полум'я всі дерева у полі.
20.Навіть звірі у полі тебе прагнуть, бо потоки вод повисихали, й вогонь пожер у степу пасовиська.

2.Страшний день Господній 1-17; Бог помилує Ізраїля знову 18-27.

1.Затрубіте в ріг на Сіоні, вдарте на моїй святій горі на тривогу! Нехай тремтять усі мешканці краю, бо надходить день Господній, бо він близько!
2.День темряви й пітьми, день хмари й густої мряки. Немов зірниця, розкидається по горах народ численний, сильний, якого не бувало споконвіку і після нього більш не буде аж до років найдальших родів.
3.Поперед нього вогонь пожирає, а позад нього полум'я палить. Край мов райський сад, поперед нього, а позад нього — пустиня гола. Ніщо не може утекти від нього!
4.З виду він, наче коні, мов рисаки, — так вони женуться.
5.Скачуть по верхів'ях гір із гуком, немов від колісниць, і з трісканням, неначе полум'я вогню палкого, що стерню пожирає, немов потужне військо, вишикуване до бою.
6.Побачать його — і тремтять народи, у всіх обличчя бліднуть.
7.Вони кидаються, немов лицарі, лізуть на мури, мов вояки. Кожен своїм путтям прямує, ніхто з своєї стежки не звертає.
8.Не штовхає один одного, кожен своїм шляхом простує. Вони кидаються крізь стріли, й це їм не шкодить.
9.На місто нападають, біжать на мури, вдираються у доми, влізають через вікна, мов злодії.
10.Земля трясеться перед ними, тремтить небо. Затьмарюються сонце й місяць, світло зір гасне.
11.Господь гримить перед своїм військом, бо його табір превеликий; бо сильний той, хто виконує його волю, бо великий день Господній і страшний вельми. Хто може його витримати?
12.Але ще й тепер, — слово Господнє, — поверніться до мене усім вашим серцем, у пості, в плачі й у жалі.
13.Роздеріть серце ваше, а не одежу вашу, і поверніться до Господа Бога вашого, бо він благий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, — і уболіває над нещастям.
14.Хто зна, чи не пожаліє він знову і не залишить по собі благословення, офіри й ливні жертви Господеві, Богові вашому?
15.Трубіть у ріг на Сіоні, призначте піст, скличте святкові збори!
16.Зберіть народ, скличте громаду! Старих згромадьте, зберіть дітей і немовлят при грудях! Хай вийде молодий з покою свого, і молода — з комори.
17.Хай між притвором і між жертовником плачуть священики, слуги Господні, і нехай кажуть: «Пожалій, Господи, народ твій! Не видавай твою спадщину на наругу, щоб не глумилися над нею погани. Чому мали б між народами говорити: Де Бог їхній?»
18.Тоді Господь почав ревнувати за свій край і пощадив народ свій.
19.І відповів Господь і сказав своєму народові: «Ось я пошлю вам хліб, вино й олію, і ви насититеся ними. Я вас не видам більш поганам на наругу.
20.Північного — я відверну від вас далеко, і прожену його в землю суху та спустошену: крило його переднє до східнього моря, а заднє — до західнього моря. І здійметься від нього сморід, і сопух піде від нього вгору, бо величався вельми.»
21.Не бійся, краю! Радуйся й веселися, бо Господь учинив велике!
22.Не бійтеся, тварини в полі, бо пасовиська у степу зазеленіли знову, бо дерево приносить плід свій, смоківниця й виноград дають урожай свій.
23.Сини Сіону, радуйтеся й веселіться Господом, Богом вашим, бо він дає вам раннього дощу по правді; він посилає дощ вам, дощ ранній і дощ пізній, як і перше.
24.Токи будуть пшениці повні, а тискарні будуть переливатись вином та олією.
25.Я поверну вам ті роки, які пожерла сарана, черва, хробаки та гусіль, — моє велике військо, що я на вас наслав був.
26.Ви їстимете досхочу, донаситу, і славитимете ім'я Господа, Бога вашого, що так учинив дивно з вами. Народ мій не зазнає сорому ніколи.
27.Ви зрозумієте, що я посеред Ізраїля і що я — Господь, Бог ваш, і іншого немає. Народ мій не зазнає сорому повіки.

3.Зіслання Божого Духа; день Господній.

1.А після цього я виллю мій дух на всяке тіло. Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, вашим старим сни будуть снитись, і ваші юнаки будуть бачити видіння.
2.Та й на рабів та на рабинь того часу я виллю мій дух.
3.Я знаки дам на небі й на землі: кров і вогонь, і стовпи диму.
4.Сонце обернеться у пітьму, а місяць у кров — раніше, ніж настане день Господній, великий і страшний.
5.І кожен, хто призве ім'я Господнє, спасеться; бо на горі Сіоні й у Єрусалимі будуть ті, що заціліють, як то Господь сказав був; і між тими, що зостануться живими, — тії, що їх Господь покличе.

4.Суд над народами.

1.Ось бо в ті дні й того часу, коли заверну бранців Юди та Єрусалиму,
2.зберу всі народи і поведу їх вниз у Йосафатову долину. Там учиню суд над ними за мій народ та за моє спадкоємство — Ізраїля; вони бо його між народами порозкидали і край мій розділили.
3.Вони на мій народ кидали жереб, міняли хлопця за блудницю й дівчаток продавали за вино, і пили.
4.Та й ви, о Тире та Сидоне, чого ви хочете від мене? І ви, усі округи Філістії? Може, ви хочете помститися на мені? Але якби ви й помстилися на мені, я раптом вашу помсту вмить вам на голову повернув би!
5.Ви, що забрали моє золото та срібло, що занесли мої дорогоцінні скарби в храми ваші.
6.Ви, що синів Юди та синів Єрусалиму продавали грекам, щоб запроторити їх далеко від їхнього краю!
7.Та ось я їх підніму з того місця, куди ви їх продали; і поверну вам на голову злочин ваш!
8.Продам ваших синів і дочок ваших у руки синів Юди, а ці їх продадуть савіям, народові далекому, — бо Господь мовив.
9.Оповістіть це між народами: «Готуйтесь до війни! Збудіть хоробрих! Хай виступають, хай рушають усі вояки!
10.Куйте мечі з лемішів ваших, а з серпів ваших списи! Слабосильний нехай скаже: Я — сильний!
11.Спішіться, йдіть! Усі народи звідусіль, зберіться! Веди вниз, о Господи, твоїх хоробрих!
12.Нехай рушають, нехай зійдуть народи в Йосафатову долину! Бо там сяду я судити всі народи звідусюди.
13.Пускайте в рух серпи, бо наспіло жниво. Ідіть, топчіть, бо винотока повна; кухви переливаються, бо злоба їхня велика!
14.Натовп на натовпі в долині Суду! Бо близько день Господній у долині Суду!
15.Сонце й місяць почорніли, світло зір гасне.
16.І загримить Господь із Сіону, дасть голос свій почути з Єрусалиму, і затремтить земля й небо! Але Господь буде прибіжищем для свого люду, і кріпостю для дітей Ізраїля.
17.Ви зрозумієте тоді, що я — Господь, Бог ваш, що живу на Сіоні, моїй святій горі. Єрусалим буде святим і чужинці не переходитимуть більш через нього.
18.Того часу гори закапають вином солодким, а горби молоком тектимуть, і всі потоки у Юдеї потечуть водою. Джерело з дому Господнього проб'ється і зрошуватиме Шіттім-долину.
19.Єгипет румовищем стане, Едом — безлюдним диким краєм за насильство над синами Юди; за те, що неповинну кров на їхній землі пролили.
20.Юда ж буде заселений повіки, і Єрусалим від роду і до роду.
21.Я відплачу їхню кров, без кари не залишу. І Господь житиме на Сіоні.