Відпусти та празники

Відпуст Пресвятого Серця Ісусового

Пресвятого Серця Ісусового
Пресвятого Серця Ісусового

«Любов'ю відвічною полюбив я тебе.»
(Єрем. 31, 3)

«Християнська побожність» — каже наш Слуга Божий митрополит Андрій Шептицький ЧСВВ — «працювала від віків над тим, щоб Христові Спасителеві, як Богові і як чоловікові, віддати якнайповнішу честь. Церква установляла празник по празнику, щоб відповісти тій побожності християн, та, щоб вести їх до якнайбільшої любови Христа. Природно, що й любов Христа-Чоловіка супроти людей мусіла ставатись щораз виразнішим предметом християнського культу. Вдумуючися у любов Христа, християнські душі, Церква, під проводом Св. Духа, що в ній живе й веде людські душі до пізнання і любови Бога, щораз більше усвідомлювала собі, що любов є причиною всього того, що Христос зробив для людей. Любов є поштовхом цілого його поступування. А що абстрактні, відірвані предмети, коли представлені образом, що підпадає під змисли, стаються для людей доступнішими, конкретнішими, реальнішими, а через те й ліпше зрозумілими, то почитання людської любови до Христа, а з нею і цілого внутрішнього, духовного життя Христа прибрало у вселенській Церкві вид почитання Христового Серця, як символу любови». (З декретів Львівського Архиєпархіяльного Собору, 1940 р.)

Культ Христової Любови у формі почитання Христового Серця зродився і розвинувся у лоні Західньої Церкви в кількох останніх сторіччях. Цей культ дав спонуку до різних набожностей і практик та до установи празника в честь Христового Серця. Цей культ знайшов добрий ґрунт і в нашій Українській Католицькій Церкві.

КУЛЬТ ХРИСТОВОГО СЕРЦЯ НА ЗАХОДІ

Від 13-го століття під впливом великих містиків, як св. Вернард, св. Бонавентура, св. Ґертруда й інші, починає розвиватися у латинському обряді осібне почитання Христових Ран. Культ рани Христового боку отворив дорогу до культу Христового Серця.

Великою апостолкою цього культу стає монахиня Сестер Візиток у монастирі Паре-лє-Моніяль у Франції, Св. Маргарита Марія Алякок (1647-1690), канонізована 12-го травня 1920 р. Цій побожній монахині в роках 1673-1675 більше разів появлявся Ісус Христос, показував їй Своє зранене Серце та поручав ширити набожність до Нього. І так, починає поволі розвиватися в Церкві культ Христового Серця. Папа Климент ХІІІ-й у 1675 р. дозволив деяким церквам і братствам святкувати празник Христового Серця, а Пій ІХ-й у 1856 р. поширив цей празник на цілу Католицьку Церкву. Днем празника стала п'ятниця, що наступає по другій неділі від Зіслання Святого Духа. Папа Лев ХІІІ-й 25 травня 1899 р. посвятив цілий світ Христовому Серцю. Св. Пій Х-й відтак поручив ту посвяту відновляти кожного року.

Папа Лев ХІІІ-й назвав почитання Христового Серця найкращим виявом релігії. Пій ХІ-й в енцикліці з 8 травня 1928 р. про це почитання каже: «В тому вияві побожности міститься цілий зміст релігії, тому й у цьому почитанні міститься теж правило досконалого життя».

Папа Пій ХІІ-й в енцикліці з 15 травня 1956 р., у столітню річницю установи празника Христового Серця, дає догматичну основу цьому культові, опираючи його на Св. Письмі, науці Св. Отців та літургійних джерелах. Він уважає почитання Христового Серця найкращим ліком на недуги серця і душі модерного світу. «Де ж шукати за ліком, — каже папа — на вид стільки лиха, що нині більше як у минулому так дуже мучить і поодиноких людей і родини і народи, а то й увесь світ? Чи можна знайти краще набоженство від почитання Пресвятого Христового Серця...? Що може успішніше спонукати вірних-християн до дійсного виконування євангельських заповідей у житті, як не любов Христа, що її щодня збільшує і підсилює почитання Пресвятого Христового Серця?»

В одній зі своїх появ Св. Маргариті Алякок Ісус Христос показуючи своє зранене Серце, сказав: «Ось, Серце, що так дуже полюбило людей і нічого не щадило, а навіть себе вичерпало й винищило, щоб тільки показати їм свою любов. А як відплату за те дізнаю від них тільки невдячність через їх брак пошани і їхні святокрадства, через холод і погорду, що їх вони оказують мені у Пресвятій Тайні Любови». Тож по бажанні самого Христа ціллю культу Його Пресвятого Серця є відплачувати Йому любов'ю за любов та надолужувати за зневаги у Пресвятої Євхаристії. До особливих форм культу Христового Серця належать: Святкування празника Христового Серця, перші п'ятниці в місяці з винагородним Святим Причастям і Святими Годинами, щорічна віднова акту посвяти, посвята родини Христовому Серцю, інтронізація образу Христового Серця в родинах та нічні винагородні адорації Святих Тайн.

КУЛЬТ ХРИСТОВОГО СЕРЦЯ В НАШІЙ ЦЕРКВІ

Богослуження нашої Східньої Церкви відзначаються глибоким культом Божої Любови і Милосердя. Відправи середи й п'ятниці повні сердечного почитання і пієтизму до хресного дерева, Христових мук, ран та його пробитого боку. Тут величаються і знаряддя Христових страждань. Тут часто згадуються муки й болі серця Пресвятої Богородиці на вид її розп'ятого Сина. На стихирах вечірні вівторка 4-го гласа читаємо: «Оспівуємо Твої страждання, Владико Христе, хрест, копіє і тростину, губку і цвяхи, бичування, багряницю і вінець з терня, оплювання і насмішки, що їх Ти добровільно перетерпів». «Ти на хресті пригвоздився — каже стихира вечірні вівторка 8-го гласа — проколений на руках і ногах та пробитий у святе ребро, істочаєш мені каплі божественного спасіння, Преблагий...»

Наш Слуга Божий митрополит Андрій, великий знавець і любитель східнього обряду, у своїх пастирських листах часто говорить про Божу любов. Він так був перейнятий тією любов'ю, що не уважав, щоб почитання Божої Любови у виді Пресвятого Христового Серця було незгідне з духом і практикою нашого обряду, тому його ревно поручав. В часі Львівського Архиєпархіяльного Собору в 1940 р. він запропонував осібний декрет про Культ Христової Любови.

Тут на основі Св. Письма він змальовує безконечну любов Ісуса Христа до нас людей. «Постать Христа, — каже він — начеркнена Євангелистами та Апостолами, така світла, така висока, що й змагання довгих століть та цілого людства не вичерпають пізнання Того, що в Ньому «мешкає повнота Божества тілесного» (Колос. 2, 9)... І хрест і жертва і пресвяті рани в руках, ногах і з боку й рани тернового вінця і Пресвята Кров, що так обильно проливається на цілий світ, — все те предмети Богопочитання».

Митрополит Андрій бере у ширшому значенні культ Христового Серця і під ним розуміє радше цілу особу Христа-Богочоловіка. «Властивим предметом культу Христового Серця, — говорить він у згаданому декреті — є все те, що в людській природі Христа може бути і підтягнене під той символ, хоч навіть і не походить з внутрішнього афекту любови, як, наприклад, ціла його наука, його мудрість, всі його чесноти, всі молитви, всі справи, установи, зарядження тощо. Уживаючи терміну «Христове Серце» як символу цілого, такого багатого внутрішнього життя в Христі, приписуємо все те його любові. Усьому тому поклоняємося, в тому символі маємо знамениту синтезу та конкретний знак безконечних скарбів Христової душі й безконечної скарбниці безцінних дарів для нас».

В культі Христового Серця бачить наш Слуга Божий Андрій великі користі для духовного життя нашого народу, і тому поручає його плекати. «В парафії, — каже він — в якій люди почитають Христа Спасителя у тій формі, чи тим способом, ціле релігійне життя починає процвітати, люди горнуться до церкви, множиться число приступаючих до Найсв. Євхаристії, поволі зникають пороки поміж людьми, в родинах настає згода й любов; родичі пізнають, яким для них скарбом є діти, діти вчаться поважати й любити родичів. З настанням культу Христового Серця усе в парафії зміняється — так, як з настанням весни ціла природа будиться до нового життя. Тому є це безсумнівним обов'язком кожного душпастиря плекати той культ у своїй родині, в християнських родинах і цілій парафії».

Говорячи про святкування празника Христового Серця в нашій Церкві, митр. Андрій зазначує, що «ні єпархіяльна Влада, ні Архиєпархіяльний Собор не є компетентні впроваджувати таких звичаїв... Коли, за ласкою Божою, збереться Собор нашої церковної провінції, прийдеться йому може одобрити і практику обходити празник Пресвятого Серця у другу неділю після Зіслання Святого Духа. Наш Архиєпархіяльний Собор може тільки мовчанкою одобрити дотеперішню практику монастирів Чину Святого Василія Великого й багатьох парафіяльних церков, цебто тій практиці не противитися».

Службу празникові Христового Серця уложив наш найкращий літургіст о. Ісидор Дольницький. «Служба написана о. прал. Дольницьким, — каже митрополит Андрій — не тільки відповідає усім обрядовим приписам, але й щодо змісту є дуже добрим представленням культу безконечної Христової любови під символом його Серця». О. Іс. Дольницький уложив також акафист Христовому Серцю, його можна б назвати найкращим звеличним гимном у честь Христової Любови.

Львівський Архиєпархіяльний Собор у своїх рішеннях щодо культу Христової Любови з дня 20 грудня 1940 р. поручає священикам щороку в третю неділю після Зіслання Святого Духа по Св. Літургії відчитувати акт посвяти Христовому Серцю та подає формулку посвяти. Собор одобрює практики почитання Христового Серця в братствах Апостольства Молитви, дуже поручає священикам заохочувати вірних до винагородного Св. Причастя та заводити всюди Апостольство Молитви. Собор посвячує цілу Львівську Архиєпархію Христовому Серцю і приписує священикам посвятити Христовому Серцю себе, свої родини, свою парафію і цілу Україну. (§63-69).

Празник Христового Серця прийняли Східні Католицькі Церкви сирійців, маронітів, халдейців, вірменів, мелхітів та італо-греків. Реформа наших богослужбових книг переведена Апостольською Столицею у 1940-их роках залишила в нашому часослові празник Христового Серця під назвою «Празник Найсолодшого Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, Чоловіколюбця».

У своїх обітницях даних Св. Маргариті Алякок Ісус Христос обіцяє почитателям свого Пресвятого Серця обильні станові ласки, зріст у святості й чеснотах, щедре благословення за життя та ласку щасливої смерти. Мільйони і мільйони душ по цілому світі в почитанні Христового Серця знайшли спокій і радість душі, зросли в любові Бога і ближнього та в практиці християнських чеснот.

Знаменна риса любови — це любити й жертвувати себе для любленого та бажати взаємної любови. Такою є і любов нашого Спасителя. «Ми любимо Бога, бо Він перший нас полюбив» — каже у своєму першому листі св. євангелист Йоан (4,19).

Папа Лев ХIII-й в енцикліці з 28 червня 1889 р., — заохочуючи до культу Христового Серця, пише: «Найгарячішим бажанням нашого Спасителя є бачити, що в душах вірних родиться і росте вогонь любови, яким горить його Серце. Тому йдімо до Нього, бо Він не жадає від нас нічого іншого, як тільки взаємної відплати за його любов». (о. Юліян Катрій, ЧСВВ. Пізнай свій обряд.)

У нашому монастирі оо. Василіян у Бучачі ми також в особливий спосіб обходимо Відпуст Пресвятого Серця Ісусового.