Відпусти та празники

Празник Воздвиження Чесного Хреста Господнього

Воздвиження Чесного Хреста Господнього
Воздвиження Чесного Хреста Господнього

«Величаємо Тебе, життєдавче Христе,
і почитаємо хрест Твій Чесний,
що ним Ти спас нас від неволі вражої.»

(Величання на утрені празника)

«Почитання святого Господнього Хреста, — каже Слуга Божий митрополит Андрій Шептицький у своєму посланні про святий Хрест, — це одна з найважливіших сторінок почитання Бога-Чоловіка... Знак святого Хреста, роблений на собі, це один з найстарших звичаїв християн».

Св. Хрест це вічно живий символ безконечної Божої любови до нас грішних, символ цілопальної Христової жертви, символ нашого відкуплення і спасіння, символ Христової перемоги над смертю і дияволом. Віддаючи честь св. Хрестові, ми віддаємо честь Христовій жертві, мукам і смерті. Кладучи на собі знак св. Хреста, ми за кожний раз визнаємо свою віру в нашого Спасителя.

Східня Церква так високо цінить почитання св. Хреста, що в його честь присвятила аж кілька празників у році. Найбільший празник у честь св. Господнього Хреста це празник Всесвітнього Воздвиження Чесного і Життєдайного Хреста. Тож погляньмо на історію його установлення та на різні обряди воздвиження.

ІСТОРІЯ УСТАНОВЛЕННЯ ПРАЗНИКА

Празник Воздвиження Чесного Хреста належить до дуже старовинних празників, але, як історія знайдення св. Господнього Хреста, так і історія установлення празника, покриті серпанком різних легенд і нелегко тут відрізнити історичну дійсність від звичайної побожної легенди.

Треба завважити, що у святкуванні цього празника не йдеться про звичайне почитання-поклоніння св. Хрестові, яке буває в Хрестопоклінну неділю. Тут ідеться про те, що, властиво, становить цей празник та про що говорить сама назва празника: ВОЗДВИЖЕННЯ, що значить ПІДНЕСЕННЯ, цебто осібний урочистий обряд почитання і прославлення св. Хреста.

Історики Східньої Церкви загально годяться в тому, що передусім дві події дали мотив до установлення цього празника: віднайдення св. Господнього Хреста в 4-му віці і його повернення з перської неволі в 7-му столітті.

Установлення празника Воздвиження найперше попередньо віднайдення св. Хресного Дерева, що на ньому помер Ісус Христос. Християнська традиція передала нам кілька різних легенд щодо віднайдення св. Хреста, з яких аж три приписують це св. Олені († к. 330), матері цісаря Костянтина Великого. Віднайдення св. Хреста мало бути в 326 році.

Історики, які згадують про віднайдення св. Хреста, нічого не говорять про його перше воздвиження зараз по віднайденні, а про що оповідає нам побожна традиція. Грецька Церква відзначає пам'ять віднайдення св. Хреста 6 березня. Цей церковний празник у Пролозі має назву: «Віднайдення Чесного Хреста, що його віднайшла блаженна Олена». Латинська Церква святкувала цю подію 3 травня, але при реформі празників за папи Івана ХХІІІ-го у 1960 році це свято викреслено з церковного календаря.

Початок празникові Воздвиження дало посвячення храму Господнього Воскресіння, що його збудував св. Костянтин Великий на Голготі в Єрусалимі. Це посвяченим відбулося дуже врочисто за єрусалимського єпископа Макарія 13 вересня 335 року. Наступного дня після посвячення храму було врочисте воздвиження віднайденого св. Хресного Дерева. В часі воздвиження нарід багато разів взиває «Господи помилуй». Відтоді Східня Церква щорічно святкує пам'ять посвячення храму Господнього Воскресіння 13 вересня, а празник Воздвиження Чесного Хреста 4 вересня.

Друга важлива подія, що зробила загальним празник Воздвиження на Сході й на Заході це повернення св. Господнього Хреста з перської неволі. Перський цар Хозрой 614 р. був здобув Єрусалим і забрав Господній Хрест своєї столиці в Ктесифоні. Чотирнадцять літ пізніше цісар Іраклій (610-641) по своїй перемозі над персами відзискав св. Хрест і приніс його до Єрусалиму, де 14 вересня відбулося друге врочисте воздвиження-піднесення св. Хреста. Відтепер празник носить назву: «Всемірне — це є всесвітнє — Воздвиження Чесного й Життєдайного Хреста». Тому, що празник Воздвиження нагадував Христове розп'яття і смерть і ставився нарівні з Великою П'ятницею, то від найдавніших часів стало звичаєм св. Церкви в цей день зберігати строгий піст.

Празник Воздвиження належить до 12 великих празників нашої Церкви і має один день перед- і 7 днів попразденства. Субота й неділя перед- і по Воздвиженні мають назву суботи й неділі перед- і по Воздвиженні. бо в тих днях Апостол і Євангеліє говорять про св. Хрест.

Крім празника Воздвиження віддає наша Церква честь св. Хрестові ще в неділю Хрестопоклінну. Цього дня, як і на Воздвиження, буває на утрені винесення і поклоніння св. Хрестові, але без обряду воздвиження-піднесення, яке є тільки на празник Воздвиження.

Дня 7 травня відзначає Східня Церква пам'ять «Явління знамена Чесного Хреста на небі в Єрусалимі». За св. Кирила Єрусалимського 351 року в часі П'ятдесятниці був появився св. Хрест на небі, що сягав від Голготи аж до гори Єлеонської.

У нашому церковному календарі маємо ще 1-го серпня «Проісхожденіє Древ Честнаго Хреста», що значить винос, похід чи процесія з частинкою Хресного Дерева, що його того дня у процесії переносили з царської палати в Царгороді до храму св. Софії. Тут було осібне поклоніння св. Хрестові, подібно як у неділю Хрестопоклінну. Починаючи від 1-го серпня через два тижні кожного дня обносили св. Хресне Дерево по місті, щоб його освятити й відвернути всякі недуги. Цей празник був установлений у Царгороді в 9-му віці задля різних недуг і пошестей, що звичайно появлялися в місяці серпні.

ОБРЯДИ ПІДНЕСЕННЯ-ВОЗДВИЖЕННЯ СВЯТОГО ХРЕСТА

Питома риса празника Воздвиження це врочисте віддання прилюдної чести св. Хрестові через осібний обряд піднесення в часі утрені празника. В бігу віків витворилися у Східній Церкві різні обряди воздвиження св. Хреста.

Обряд воздвиження на Руси
В пам'ятниках нашої Церкви цей обряд уже згадується в 13-му віці. В давніх часах воздвиження св. Хреста бувало тільки в єпископських катедрах і великих соборах, де був єпископ і багато священиків. Патріярший Собор 1276 р. дозволив на воздвиження по всіх церквах. Митрополит Кипріян (1381-1382 і 1390-1406) у своєму «Поученні руському духовенству» пише: «А щодо воздвиження Чесного Хреста, то в кожній церкві, по цілій землі, де живуть християни, Хрест воздвигають, хоча б був один священик, на славу чесного і життєдайного Хреста».

Опис обряду воздвиження подають наші пам'ятники з 15 і 16 сторіччя. Винос св. Хреста в часі Великого Славословія на утрені та прошення потрійної єктенії в часі воздвиження, — все те, як і сьогодні. Було п'ять воздвижень з усіх сторін тетраподу, а останнє воздвиження ще раз на схід. В часі кожного воздвиження нарід співав сто разів «Господи помилуй». Обряд завершився поклонінням і цілуванням св. Хреста при співі кондака «Вознесийся на крест» і трикратнім «Кресту Твоєму».

Типік о. І. Дольницького подає обряд воздвиження згідно з традицією нашої Церкви з тією тільки різницею, що в Галичині при кожнім піднесенні св. Хреста співали не сто, а 24 рази «Господи помилуй».

Богослужба празника Воздвиження Чесного Хреста це, властиво, величний гимн у честь св. Хреста. Тут св. Хрест безнастанно величається і славиться як знамено перемоги. сили і спасіння. «Радуйся, життєносний Хресте, — каже стихира на стиховні вечірні празника — благочестя непобідна побідо, брамо райська, вірних кріпосте. Церкви захороно! Ти знищив і знівечив тлінність, поконав силу смерти. Підніс нас зі землі до неба. Ти зброя непоборна, бісів покоритель, слава мучеників, справжня окраса святих, пристановище спасіння, даруй світові велику милість»

Празник Воздвиження, ставлячи нам перед очі св. Хрест, пригадує нам про наш обов'язок св. Хрест почитати, любити й визнавати. «Не стидаймося Христового Хреста, — каже св. Кирило Єрусалимський у своїй 4-й катехизі — хоча б хтось його укривав, але ти явно клади його на своєму чолі, щоб демони, бачачи царський знак, дрижали й далеко втікали. Роби цей знак, коли ти їси і п'єш, коли сидиш, лежиш, встаєш або ходиш, словом, при кожній нагоді». А св. Іван Золотоуст у проповіді про Цвинтар і Хрест про значення св. Хреста для нас каже: «Хрест — трофей проти бісів, оружжя проти гріха, меч, що ним Христос проколов змія. Хрест — зволення Вітця, слава Єдинородного, радість Духа, окраса ангелів, укріплення Церкви, похвала Павла, твердиня Святих, світло всієї вселенної». (о. Юліян Катрій, ЧСВВ. Пізнай свій обряд.)

У нашому монастирі оо. Василіян у Бучачі ми також в особливий спосіб обходимо храмове свято — Воздвиження Чесного Хреста Господнього.