Новина

Отцю Доротею Шимчію, ЧСВВ — 100

о. Доротей Шимчій, ЧСВВ співслужить подячну Святу Літургію у День свого 100-річчя

Високопреподобного о. Доротея Шимчія, ЧСВВ щиросердечно вітають: монаша спільнота Бучацького монастиря, парафіяни церкви Чесного Хреста Господнього, вчителі та учні колегіуму ім. св. Йосафата.

Нехай Всемогутній і Милосердний Господь обдаровує Вас, дорогий наш отче, Своїми ласками і силою Святого Духа, щоб Ви були для усіх нас знаком Небесного Царства!

Многих і благих Вам літ!

 

Мій сину, не забувай мого навчання; нехай твоє серце береже мої накази, бо вони тобі причинять довголіття, роки життя й спокою. (Приповідки 3:1–2)

Довголіття є великим Божим даром. Цього дару удостоївся ієромонах Хресто-Воздвиженського василіянського монастиря в Бучачі Доротей Шимчій, ЧСВВ, який 16 вересня 2015 р. святкує Ювілей 100-річчя життя.

Отець Доротей Шимчій — це заслужений василіянський священик, який все священиче життя присвятив праці для добра душ українців греко-католиків в Україні та за океаном: був катехитом, вчителем і директором, магістром новиків і професором для майбутніх священиків, місіонером і реколектантом, духівником та сповідником. Його книги наповнені глибоким змістом і просякнуті власним духовним досвідом, яким він залюбки ділиться з вірними християнами та всіма людьми доброї волі.

Життя і служіння отця Доротея Шимчія є Божим благословенням для Василіянського Чину і цілої нашої Церкви. За його життя, покликання і служіння ми щиро дякуємо Господу Богу, Пресвятій Богородиці і святителю Доротею Тирському, його святому покровителю, який і сам прожив довге й святе життя (107 років), а на кінець як мученик за віру пролив свою кров. Хай Господь Вас благословить, отче Доротею!

За свої 73 роки священичого служіння отець Доротей виховав кілька генерацій василіян як магістр у Бразилії та Аргентині, кілька генерацій єпархіальних священиків у Івано-Франківську, трудився над вихованням шкільної молоді в Прудентополі та Бучачі, видав близько двадцяти книг реколекційних наук, повчань і розважань. Всюди, де бував, отець Доротей ревно проповідував Боже Слово, провадив церковні товариства Апостольства Молитви і Марійської Дружини, давав місії і реколекції.

16 вересня 1915 р. — народився в с. Старі Петликівці Бучацького повіту на Тернопільщині (нині Бучацький р-н Тернопільської обл.) Батьки — Сильвестр Шимчій та Євдокія з роду Остапишин.

1928–1932 рр. — навчався в Місійному Інституті ім. св. Йосафата при Хресто-Воздвиженському монастирі оо. Василіян в Бучачі.

30 серпня 1932 р. — вступив до Василіянського Чину на новіціят в Крехові.

1 березня 1933 р. — під час облечин в монашу рясу отримав нове монаше ім’я Доротей, на честь св. свмч. Доротея Тирського (день спогадування 18 червня).

15 квітня 1934 р. — в Крехові склав перші обіти.

1934–1936 рр. — навчався на схоластикаті в Святоонуфріївському монастирі в Лаврові.

1936–1937 рр. — студії риторики в монастирі св. Онуфрія в Добромилі.

8 серпня 1937 р. — в Добромилі склав довічну професію у Василіянському Чині.

1937–1939 рр. — вивчав філософію в монастирі св. Юрія в Кристинополі (нині Червоноград).

1 вересня 1939 р. — розпочав богословські студії в монастирі св. Онуфрія в Лаврові, які змушений був перервати через початок Другої світової війни.

1939–1941 р. — вивчав богослов’я в семінарії в м. Оломоуц в Моравії (історична область Чехії).

1941–1943 рр. — продовжив богословські студії в Карловому університеті в Празі.

14 травня 1942 р. — в Празі отримав священичі свячення з рук Гайдудорозького єпископа Миколая Дудаша, ЧСВВ (з Угорщини).

Лютий–травень 1943 р. — на примусових роботах при будівництві енергорозподільника для вугільних шахт в Моравській Остраві (Чехія).

1943–1946 рр. — катехит в державній гімназії в Кристинополі, викладач катехитики для василіянських студентів у Кристинопільському монастирі, адміністратор парафії у Великих Мостах (1944 р.).

Кінець 1946 р. — разом із отцями Методієм Ничкою, Панкратієм Нюнькою і Петром Бальцаром виїхав через Словаччину на Захід, а після отримання паспортів — до Бразилії.

1947 р. — призначений до резиденції в м. Пітанґа, звідки впродовж цілого року обслуговував різні душпастирські осередки.

1948 р. — вікарій, духівник, професор української мови і риторики в Ірасемі.

1949–1954 рр. — директор Малої семінарії ім. св. Йосифа в Прудентополі, провідник церковних товариств, викладач релігії в гімназії сс. Служебниць.

1953–1959 рр. — провінційний консультор за протоігуменства о. Йосафата Роґи, ЧСВВ.

Лютий 1954 р. — січень 1961 р. — магістр новиків у Іваї (тоді теж в 1954–1959 рр. був там ігуменом).

1961–1964 рр. — магістр новиків у Апостолес (Аргентина).

1964–1970 рр. — душпастирська праця в Посадас і Апостолес (в Аргентині) та в Парагваї.

1970–1979 рр. — протоігумен віце-провінції Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці в Аргентині, делегат на Генеральну капітулу 1976 р.

1979–1985 рр. — праця в Обера та Буенос-Айрес.

1985–1992 рр. — духівник Папської Української колегії св. Йосафата в Римі.

1992–1999 рр. — духівник і професор аскетики в Івано-Франківській духовній семінарії.

Від 1999 р. — проживає в Бучацькому монастирі; духівник, сповідник, реколектант і письменник.

2015 р. — 16 вересня — століття від Дня Народження, 30 серпня — 83 роки від дня вступу до Василіянського Чину, 14 травня — 73 роки від прийняття ієрейського рукоположення!

Покіль горить життя свіча,
шукайте вічності ключа!
У 100-й раз, як Неба овеча
просіть в Христа Його плеча,
а в Духа — снаги і меча
в борні за правду повсякчас.
Покіль горить життя свіча
знайдете вічності ключа!

(Переглянути фото)

Прес-центр монастиря
16 вересня 2015