Новина

Патріарший Собор монашества у Бразилії, 30 серпня – 11 вересня 2011 р.Б.

о. Макарій Солюк на Патріаршому Соборі монашества в Бразилії, 30 серпня – 11 вересня 2011 р.Б.

Розмова з ігуменом Бучацького монастиря отців Василіян о. Макарієм Солюком, ЧСВВ про поїздку на Патріарший Собор до Бразилії.

Слава Ісусу Христу! Отче Макарію, що було метою Вашої поїздки до Бразилії?

Слава навіки. Метою поїздки до Бразилії була безпосередня участь у Патріаршому Соборі, який проходив у м. Прудентополісі з 1 по 4 вересня 2011 р.Б. під проводом Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава. Найважливішим аспектом його скликання було обговорення теми «Богопосвячені особи в Церкві та для Церкви».

Собор — це дорадче зібрання всієї Церкви, яке подає допомогу Главі УГКЦ й Синоду Єпископів у полагодженні певних справ, належного проводу апостольства в Церкві. Собор є важливою подією для Церкви, тому що під час нього щораз краще поглиблюється розуміння ідентичності богопосвячених осіб, їхнє покликання і формування.

Учасниками цього Собору було понад 200 делегатів, крім гостей та запрошених. Очолив Його Глава УГКЦ. У Соборі взяли участь єпископи, священики, монахи, монахині та миряни з України, Бразилії, Аргентини, Центральної та Західної Європи, США, Канади, Австралії, Парагваю та Казахстану. Програма Собору була змістовною й дуже насиченою і полягала в тому, що спочатку відбувалось ознайомлення з доповідями, згодом активно обговорювались наведені теми, опісля учасники працювали в групах, а на закінчення дня формулювались висновки і резолюції. На цьому Соборі було справді велике бажання працювати, щоб у якнайкращий спосіб прикластись до зросту (особливо духовного) богопосвячених осіб нашої Церкви.

Які теми обговорювались на цьому Патріаршому Соборі?

На ньому обговорювались, в основному, теми богопосвяченого життя. Тобто, велась мова про тих осіб, які посвятили своє життя Богові, зокрема, про їхнє покликання, працю, відданість. Розглядались і визначались основні напрямки діяльності Церкви у всіх сферах життя.

На пленарних засіданнях і під час роботи в групах учасники Собору визнали богопосвячене життя у всій різноманітності його форм, як безцінний дар Божий для нашої Церкви, який ми повинні шанувати та дбайливо плекати. На основі цього, відповідно до статуту Собору, були укладені резолюції, які є подані на офіційному сайті УГКЦ, де є можливість з ними детальніше ознайомитись.

Чи вважаєте за потрібне, щоб Церква робила подібні зібрання для розвитку та духовного зросту богопосвячених осіб?

Без сумніву. Найперше, дуже приємно і корисно було зустрітись, поспілкуватись, поділитись думками з особами, які проживають у різних монаших спільнотах, а, тим більше, на різних континентах. Крім цього, до таких розмов і ділення враженнями, пропозиціями долучились і миряни, котрі також вносять вагомий вклад у розвиток богопосвяченого життя. Однак, потрібно було б бути більш ретельнішими у змаганні до святості у кожній спільноті.

Цей Собор виглядав як одна велика родина, котра зібралась на свято, щоб ділитись радістю між собою. І це є добре. Усе відбувалось у просвіщенні Святим Духом, до якого делегати Собору зверталися кожного дня. Для мене особисто цей період був важливим і повчальним.

Ця зустріч у Бразилії була дуже вдалою, тому що емігранти, наші українці, які свого часу виїхали, а також ті, що там народились, мали змогу ближче побачити Україну, з нею запізнатись.

А як живе українська еміграція у Бразилії?

Ми перебували у Бразилії якраз в часі, коли проводились святкування 120-ліття першої еміграції українців на ті терени. Як і їм, так і нам було приємно зустрітись, поділитись думками, показати їм, яка наша Україна сьогодні, яка її мова, молитва. Натомість вони намагались нам бути якнайріднішими, докладали зусиль, щоб в усьому догодити, були дуже привітними. Від себе складаємо для них низький уклін за те, що зберегли мову, традицію, обряд, за те, що і надалі вчать дітей української культури й не цураються її. На тих парафіях, які ми відвідали, нас завжди вітали танцями і співами. Це було зворушливо. Дуже мило було чути з уст емігрантів, що вони довгі роки молилися за незалежність нашої держави. Було б дуже добре, щоб як держава, так і Церква хоч в якийсь спосіб їх підтримувала.

Чому саме Ви були делегатом від Бучацької єпархії?

У Статуті Патріаршого Собору зазначено кількість учасників з кожної єпархії (3-5 осіб, в тому числі й миряни). Оскільки я є головою комісії у справах монашества Бучацької єпархії, тому був делегований з уряду, до того ж, як представник монашества.

Отче Макарію, чи мали Ви змогу побачити Бразилію?

Авжеж. Після Соборових засідань місцеві організатори подарували нам прекрасний кількаденний відпочинок. Це була надзвичайна екскурсія. Зрештою, чи на Соборі, чи в Прудентополісі, чи в іншому місті, завдяки старанням організаторів, ми почувались як вдома, на Україні. Зазначу, що у самому м. Прудентополісі проживає 75% українців, хоча половина з них майже не говорить українською.

Ми мали змогу побувати у різних куточках Бразилії. Відвідували колонії, де наші священики служать, побували у першій церкві, яка була збудована в Бразилії для українців-емігрантів, відвідували музеї української культури, мистецтва та побуту. Мали змогу побувати на одному з найвеличніших водоспадів — Ігуасу, відвідали найбільшу у світі гідроелектростанцію Ітайпу, завітали також і до великого орнітологічного парку.

Що б Ви хотіли побажати організаторам та учасникам Патріаршого Собору і тим, хто виконуватиме в своєму житті певні постанови потверджені Синодом УГКЦ?

Щоб Господь був милосердним до всіх і щоб благословив добрі та корисні постанови у житті кожного християнина. Бажаю, щоб усі: як богопосвячені особи, так і миряни, вміло прямували дорогою святості.

Щиро дякуємо Вам за розмову!

(Переглянути фото)

Прес-центр монастиря
22 вересня 2011