Новини

«Посвячена Богу терниста дорога...»
Спогади про відродження монастиря отців Василіян у Бучачі

«Посвячена Богу терниста дорога.
По ній непохитно ішли
Отці Василіяни,
Котрі разом з нами
Віночок тернистий несли...»

Під час підпілля пречистий символ релігії і культури — церква оо. Василіян — навівала вірним смуток і жаль за минулим, проте, глибока віра в Боже милосердя, котру прищепили отці Василіяни, вселяла надію на світлу Божу будучність. Сорок років — немалий час в житті людини, щоб впасти у зневіру, але люди таємно приходили під монастирські двері, приводили сюди діток і онуків, молилися, світили свічки і клали квіти.

(Продовження...)

Голуб Тереса-Климентина
7 листопада 2011

Свято великомученика Димитрія

«Прийдіть усі вірні, зійшовшися,
похвалімо Христового борця
і мужнього світоча Димитрія»

(стихира на Малій Вечірні)

Св. Димитрій жив у другій половині третього сторіччя у місті Солуні, згрецька Тессалоніке, де його батько був високим цісарським достойником. По смерти батька цісар Максиміліян зробив його солунським проконсулом. Св. Димитрій від дитинства був вихований у християнській вірі. Хоча займав високий уряд, та він свою віру явно визнавав і був апостолом своєї віри.

(Продовження...)

о. Юліян Катрій, ЧСВВ.
Пізнай свій обряд.
7 листопада 2011

І він все-таки простив...

Нещодавно бушувала громадянська війна над іспанською землею. Осквернені церкви, палаючі села, знівечені трупи позначили шлях, яким пройшли червоні полки. Національна гвардія також билася жорстоко. Якось загін Національної гвардії після запеклої боротьби очистив від завойовників село, біля муру вони знайшли важко пораненого червоного, якому осколок від гранати розірвав груди.

Скляними очима дивився поранений на патрульного, який наближався до нього. Тоді він слабим жестом підняв руку і, заїкаючись, пробурмотів: «Священика! Приведіть до мене священика».

(Продовження...)

29 жовтня 2011

Спогади про блаженної пам'яті о. Ігоря Регусевича

«Для всіх став я всім, щоб конче деяких спас ти»
(Апостол Павло, 1 Кор. 9:22).

«Високопреподобний отче-ігумене Макарію, милі діточки, дорога юна молоде, любі у Христі брати і сестри!...» Це були останні слова звертання до всіх нас у недільній проповіді (9.10.2011 р.) перед відходом у вічність отця Ігоря. Він був посеред нас, є з нами, бо став Христовим священиком, щедро ділився собою, віддаючи людям не лише часі знання, але й силу, здоров’я, свою любов… Отець Ігор вповні віддавався людям як слуга, який силою Святого Духа у таїнстві Священства відкривав людині Христа та через Нього єднав з Отцем, Джерелом вічного життя.

Марія Яремко,
вчитель світової літератури
Колегіуму ім. св. Йосафата
20 жовтня 2011 детальніше...

Про Сповідь

Що відповіла б людина, яку запитали б, чи хоче вона бути щасливою? — Навіть якби відповіла, що не хоче, то їй би не повірили... Що відповіла б людина, яку запитали б, чи відчуває вона голос сумління, який хвалить за те, що вчинила добре і дорікає за зле? — Неодмінно відповіла б, що має такі відчуття. Бо кожен розуміє, що, наприклад, великодушно допомогти комусь, мудро порадити, підтримати в біді — це добре, а скривдити, зрадити, не дотримати слова — це зле. Щоправда, люди, які у своїх гріхах перебували дуже довго і низько впали, можуть мати дуже слабке і викривлене сумління. Але цікаво, що люди у різних куточках землі завжди відчували цей голос, який раз у раз виринає десь там, у глибині серця. І життя своє людина спрямовує до того, щоби щось осягнути, бореться з негараздами, шукає втіх, тобто прагне бути щасливою, та й іншим бажає щастя.

(Продовження...)

о. Порфирій В. Шумило, ЧСВВ
бр. Пімен І. Коневич, ЧСВВ
18 жовтня 2011
сторінки: «151617181920212223  24  25 26 27 28 29 30 31 »