Мамі

За те, що Ти під серцем своїм носила мене і вже тоді полюбила, коли навіть ще не бачила мене — дякую Тобі, Мамо.

За цей Твій перший ніжний поцілунок, що Ти на моєму чолі зложила тоді коли я плачем цей світ привітав, — дякую Тобі, Мамо моя! А той Твій поцілунок такий свіжий, такий материнський! І за те дякую Тобі, Мамо, що його на собі ще дотепер чую. За всі пестощі Твої дякую Тобі Мамо!

За те, що Ти мої малі руки перший раз до молитви зложила, і за те, що навчила мене вимовити велике ім’я Того, по котрім найбільше, хіба, ім’я «Мама» дякую Тобі, Мамо моя.

За недоспані ночі Твої над колискою моєю, коли Ти долі для Твоєї дитини просила — дякую Тобі, Мамо моя. За те, що чорнішою ночі Твоя розпука була тоді, коли Ти, Мамо моя, в часі недуги моєї, ночі цілі на молитві перебувала, коли за життя дитини Твоєї дрижала — дякую Тобі, мамо!

За те, що Ти за руку мене взяла і до школи перший раз повела — дякую Тобі, Мамо!

І за те, що знов за руку мене взяла, коли до Церкви мене, повела, разом зі мною клякнула й Ісуса до свого серця прийняла, тоді коли я перший раз Ісусом причащався, дякую Тобі, Мамо!

За те, що навчила мене любити Божу Матір, дякую Тобі Мамо! За всі турботи й терпіння, яких я був причиною, дякую Тобі, Мамо! За Твої великі жертви для мене, дитини Твоєї, дякую Тобі, Мамо!

За те, що Ти навчила мене «не надіятися на князів людських, бо в них нема спасіння», а тільки на Бога уповати, дякую Тобі, Мамо!

За те, що зробила для мене жертву з молодості і краси Твоєї, тоді, коли двадцятидволітньою вдовою залишилася і для мене ціле життя посвятила — дякую Тобі, Мамо!

Я своїм серцем цілую Твої спрацьовані важкою працею руки, бо це все для мене було, і за це дякую Тобі також, Мамо!

За те, що Ти, з тих соток тисяч людей, яких я запричащав, перша з моїх рук на моїй першій Службі Божій Ісуса до свого серця приймала… дякую Тобі, Мамо моя!

За те, що я Ісуса своїми руками на вічну дорогу Тобі подавав, дякую Тобі, Мамо!

Молитва одного священика