Празник святих апостолів Петра і Павла

св. верховні апп. Петро і Павло

«Днесь радісний празник засяв усім країнам:
прецінна пам’ять премудрих і верховних
Апостолів Петра й Павла».

(Стиховня Вечірні празника)

Святим Апостолам завдячуємо скарб Христової віри. Вони передали нам Христову науку, від них маємо св. Євангеліє і апостольські листи, вони поклали тривку основу під Христову Церкву.

Про велике значення св. Апостолів для нас прегарно говорить наш Слуга Божий митрополит Андрій Шептицький ЧСВВ. «Апостоли в повному значенні того слова — каже він — є нашими батьками по вірі. Через їх руки Бог дав людству й кожному народові у християнській Церкві все, що належить до Божої апостольської традиції. У своєму аскетичному житті як і в проповіді не можемо, отже, забувати, що все маємо з їхніх рук, їх апостольським трудам і їх молитвам завдячуємо все, що маємо» (Про Почитання Святих. 1941).

Наша Східня Церква з великою урочистістю святкує 29 червня празник, що в наших богослужебних книгах має таку назву: «Святих Славних і Всехвальних Первоверховних Апостолів Петра й Павла». Обидва ці Апостоли визначні своїм характером, своєю ревною апостольською працею та своїм великим культом у св. Церкві.

СВЯТИЙ АПОСТОЛ ПЕТРО

Ісус Христос маючи великі пляни щодо особи св. Петра на початку його покликання змінює його ім’я Симона на символічне Петро-Кифа, що значить скала, бо він має бути скалою, що двигатиме основу його Церкви. Св. Петро має близьке відношення до Христа в часі Його діяльности. Він свідок Христового прославлення на Таворі. Він в імені всіх Апостолів визнає Христове Божество. Він зі св. Йоаном приготовляє пасху для Христа. Він свідок Христових страждань в Оливному Саді. Христос платить податок до храму за себе і за нього.

По Господньому вознесінні св. Петро стає головою Апостолів і першої християнської громади в Єрусалимі. Під його проводом відбувається вибір нового Апостола на місце відпалого Юди. Він скликає до Єрусалиму перший собор Христової Церкви. Св. Йоан Золотоуст називає Петра «первородною вівцею із стада доброго Пастиря».

Любов Христа Господа це головний мотив його апостольської діяльности, трудів і жертви. Та любов вкінці завела його на муки і смерть за свого улюбленого Вчителя. Побожна традиція подає, що він уважав себе негідним умирати на хресті як Христос, тому просив своїх розпинателів. щоб його розп’яли стрімголов. Цю традицію потверджує єпископ Євсевій († к. 340) у своїй Історії Церкви та св. Йоан Золотоуст у проповіді на св. Апостолів Петра й Павла, де він каже: «Радуйся, Петре, що вмер на хресному дереві розп’ятий стрімголов». Св. Петро загинув у Римі за цісаря Нерона (54-68) між 64 і 67 роком по Христі. Св. Йоан Золотоуст ідучи за традицією, як день його смерти подає 29 червня.

СВЯТИЙ АПОСТОЛ ПАВЛО

Він не належав до числа 12-ох Апостолів, але за свою повну посвяти апостольську працю, надлюдські жертви й муки у Христовій службі, дістав титул верховного Апостола, як і св. Петро. Він одинокий з Апостолів, що мав вищу освіту та з уродження був римським громадянином. Сам Ісус Христос у чудесний спосіб його навертає і покликає на апостола в дорозі до Дамаску. По своєму наверненні з гонителя християн він серцем і душею стає ревним і мужнім апостолом Христа. «Павло був вовком — каже св. Йоан Золотоуст — і став ягням. Був терням і став виноградом. З ворога став другом, з бур’яну — хлібом... Хулитель став богословом, гонитель — благовісником, мучитель — керманичем, зрадник — сподвижником» (Про Святих 12-ох Апостолів).

У своїй апостольській праці св. Павло визначився невгнутим характером, великою силою волі та гартом духа. Він день і ніч, літа цілі, безбоязний проповідник правди св. Євангелія. Його безмежна любов Христа не знає перешкод, не знає труднощів, ніколи не ставить границь жертві. Бона відбуває великі місійні подорожі, вона організує нові Церкви, вона завжди готова на муки і смерть за Христа.

Апостол народів не тільки знаменитий проповідник, добрий організатор, але й визначний богослов і письменник. Від нього маємо 14 листів, писаних до різних Церков чи осіб, де ясно викладає Христову науку. Св. Павло віддав своє життя за Христа стятий мечем у Римі, по традиції 29 червня 65 або 67 року по Христі.

ЇХНІЙ КУЛЬТ У СВ. ЦЕРКВІ

З огляду на їх превелике значення для св. Церкви, то їхній культ починається від їхньої смерти. Їхні гроби в Римі були всім християнам добре знані й зазнавали великої почести. Св. Єронім († 420) каже: «Коли я ще як юнак учився у Римі, то зі своїми ровесниками звичайно в неділю ходив я на гроби Апостолів і Мучеників». Їхній культ стає загальний у 4-му віці у Східній і Західній Церквах. Костянтин Великий († 337) збудував у Царгороді величний храм у честь 12-ти Апостолів, де він і похований.

Визначні Отці Церкви, як св. Йоан Золотоуст, св. Августин, св. Амвросій і інші полишили нам прегарні похвальні науки в честь св. Апостолів Петра й Павла. Найбільше проповідей у їхню честь має св. Йоан Золотоуст. Тут згадаємо дещо. «Рим має двоє світлих очей — каже він — це тіла тих св. Апостолів. Не так ясне небо, коли сонце розливає свої проміння, як світлий город римлян, що освітлює всі кінці вселенної тими двома світлами» (Твори, Том 9, ст. 856). «О, блаженна двійце, — говорить він в іншій науці — що вірно вловила душі всього світу! Петро — начало правої віри, великий священодіятель Церкви, наставник християн, скарб вишніх сил, апостол наділений честю самим Христом. Павло — великий проповідник правди, похвала вселенної, небесний чоловік і земний ангел, слава Церкви; орел, що взнісся до неба, ліра св. Духа... Павло й Петро — церковні світила, що кожноденно просвічують Церкву, скарбники св. Духа, просвітителі вселенної, посуди благодати, тлумачі св. Трійці, пояснювачі Божественного слова... Колони Церкви, великі світильники вселенної» (Твори, Том 8, ст. 615-616).

Св. Амвросій у дні Петра й Павла навчає: «Цей день, брати, всім нам і всьому світові добре знаний, бо сьогодні пам’ять св. Петра й Павла. їхній празник не може вкритися ні в одній частині світу». Св. Августин в одній із своїх проповідей у їхню честь каже: «Хоча з передання знаємо, що вони не згинули в одному часі, то все таки пам’ять їх обидвох празнуємо в одному дні, тому що Апостол Павло один рік пізніше згинув того самого дня, що в ньому Петро із в’язів тіла переставився у світ ангелів».

На основі проповідей св. Йоана Золотоуста службу на цей празник уложили святі Андрій Критський, Іван Дамаскин, Косма Маюмський і інші. Головний зміст служби празника Петра й Павла це їхнє значення для Христової Церкви, їхня ревність та їхня посвята й жертва. На стиховні Малої Вечірні читаємо: Петре, осново Апостолів, каменю Христової віри, християн начало... Павле, проповіднику народів, опікуне християн, світильнику вселенної, голосні уста Христа живого Бога... Петре, верховний ученику; Павле, ідеале Апостолів». Стихири Великої Вечірні величають їх такими похвалами: «Страшні мечі духа, світлі окраси Риму, всієї вселенної кормителі, Нового Завіту Богом писані духовні таблиці... Основники Церкви, справжні колони, основа і труби Божественних Христових наук і страждань... Петре, каменю й осново віри, і Павле, посуде вибраний».

На хвалитних стихирах утрені св. Церква взиває всіх вірних до прослави верховних Апостолів та до радісної участи в їхньому празнику: «Настав для Христової Церкви визначний празник Апостолів, який вимолює спасіння нам усім. Тож таїнственно заплескавши руками до них, промовмо: Радуйтеся світильники для тих, що в темряві, ясні зорі духовного Сонця. Радуйтеся Петре й Павле, непорушні основи божественних наук, друзі Христові, прецінні посуди, прийдіть невидимо поміж нас і наділіть надприродними дарами тих, що піснями славлять ваш празник».

Наступного дня після празника св. Апостолів Петра і Павла, 30 червня Східня Церква празнує пам’ять усіх Христових Апостолів. В науці на цей день св. Йоан Золотоуст ось так славить св. Апостолів: «Ви — непохитні колони правдивої віри, слава Церкви, скіпетри царства... Тут Петро навчає Рим, там Павло проповідує світові. Андрій навчає мудреців Геллади. Симон приводить варварів до Бога. Тома хрищенням вибілює етіопців. Юдея почитає престіл Якова. Олександрія припадає до трону Марка. Лука й Матей пишуть Євангелія. Йоан тайновідець, як за життя так і по смерті має у своїй опіці Єфес. Вартоломей учить лікаонійців стриманості. Филип чудом спасає Єрапіль. Всі безнастанно оказують усім і всюди добродійства. Сам їхній прах і в гробницях безсмертний. Тепер вони слуги, а потім засядуть як судді світу» (Твори, Том 8, ст. 619).

о. Юліян Катрій, ЧСВВ
Пізнай свій обряд.