Роздуми над страстями Христа

Задля любові:
твоєї, моєї, нашої
і життя вічного в Христі

...Був ранок свята Опрісноків...

Був ранок після ночі, коли схопили Христа... Ранок суду над Сином Божим і Сином Людським...

...Ув’язнений і вже скатований, одягнений в пурпур і терновий вінок, Христос стояв у преторії, чекаючи присуду римського намісника Понтія Пилата. Збуджений і розчарований натовп разом зі старшими своїми та книжниками і фарисеями, вже засудили Христа до страти і ось, прийшли до намісника кесаря, щоб віддати Його на засуд. Самі ж не ввійшли в преторію, щоб не опоганитись, щоб з’їсти Пасху...

...Здалека стояли жінки, які любили Тебе, любий Ісусе, і плакали за Тобою. А учні Твої злякались та розпорошились: «Злякались, бо слабкі їх сили і не мають Утішителя. Ось піду я, а Утішитель прийде до них і стануть сильними. Силою Святого Духа будуть проповідувати» — ствердив Ти, бачачи їх майбутнє.

Та цього ранку Ти був сам, любий Ісусе. Сам у преторії зі зв’язаними руками... Сам серед ворогів... Сам серед вибраного народу свого... Сам. Та серце Твоє, зранене зрадою і невірством цього лицемірного світу, продовжувало любити великою милосердною любов’ю. Серце, що завжди прощало та щедро обдаровувало, кожного, хто прийняв бодай краплину Твоєї любові. Любові, що змінювала сліпі серця на зрячі, які приймали і розуміли світло Твоєї науки.

Повітря наче загусло, замішане на ненависті натовпу і заздрості фарисеїв. Воно поступово наповнювалося злими думками, бажанням помсти, що витала в серцях тих, кого Ти, любий Ісусе, прийшов спасти. Великий біль і жаль, був у Твоєму люблячому серці то тих сліпих і глухих, що не увірували в Сина, що Отець послав був їм для спасіння.

Цього ранку, в день суду над Тобою, вони були переконані в своїй земній, і такій мізерній правоті дочасних дібр. Не увірували, бо слова правди падали на тернину душ сухих, ласих до принад світу: пожадливих, дволиких, наповнених жовчю фальші і себелюбства.

Був ранок... Твоя постать, любий Ісусе, повна внутрішньої свободи, високої гармонії і чистоти так контрастувала з ними, як зелене дерево з висохлим галуззям, як чисте джерело з затхлою болотною водою, як живе світло з пітьмою ночі. В Твоїх прекрасних, лагідних і всерозуміючих очах застиг сум. На зранене чоло в терновому вінку, набігла хмарка болю: «Ось він народ вибраний, такий легковірний і малодушний, який піддається намові своїх старших. Так легко спокушається мовою книжників і фарисеїв — людей повних гордині і необрізаного серця... Господи! Отче мій небесний! Прости їм, бо не відають, що роблять».

Любий Ісусе! Ти знав, що старші і первосвященики відчули загрозу своїй владі від Твоєї науки, що був звіщав Ти та навчав по синагогах і храмах. Книжники ж зберігали закон та не виконували його, бо були лицемірами. А Ти, любий Ісусе, прийшов його виконати, бо все передане Тобі від Отця, Ти в притчах і проповідях звіщав людям.

Та цього ранку, дорогий Ісусе, Ти віддаєш себе добровільно на Жертву Відкуплення за цілий людський рід. Ти готувався пройти шлях фізичних страждань і мук. Тіло Твоє святе тремтіло від недавнього катування. Тремтіло від напруги в передчутті зловражої години — наступних катувань і мук. Піт, змішаний з Твоєю дорогоцінною кров’ю, стікав великими краплинами по прекрасному лику Твоєму, зволожуючи волосся. Досконалий тілом і пречистий Духом, Ти, любий Ісусе, готувався перенести найтяжче — упослідження людської гідності, плювки, насмішки і таке принизливе для Тебе здіймання одежі та оголення цноти Твого Тіла Святого. Щоб скріпити себе на дусі, Ти, любий Ісусе, підняв свій погляд до Неба. Побачив там сонми ангелів, що ширяли над Тобою. А Небо, ніби завмерло в очікуванні великого Чуда і великої Радості — перемоги життя над смертю, відкуплення роду людського від первородного гріха. Небо очікувало звершення великої Жертви задля повної слави Отця небесного, задля Твоєї великої любові до Творця! Бо Господь так полюбив Сина свого Єдинородного, що все відкрив Йому і дав Йому Любов і Славу, ще до закладин світу.

Був ранок... Син Божий був готовий сповнити Жертву відкуплення... Жертва звершилася!

Любий Ісусе! Ти добрий пастир, бо притягнув до себе всіх, хто увірував в Тебе і назавжди полюбив Тебе. Бо і Ти, любий Ісусе, полюбив їх раз і назавжди, залишивши їм заповіт: «Як я вас полюбив, так любіть один одного і ви! Бо по тому пізнають всі, що ви учні мої, як будете мати любов між собою». А Божественне своє Тіло і Кров свою дорогоцінну залишив нам у вигляді хліба і вина на спомин про себе, та для духовного єднання і очищення від гріхів, щоб ми були з Тобою одно.

…Та хресна дорога мук і страждань Христа і тих, що йдуть з ним продовжується й досі. Минають століття, а Христос з тими, що йдуть з ним, продирається крізь хащі злоби, невірства, темноти, спротиву і непорозуміння. Він несе світло Божого Благословення і Святого Духа, покоряючи народи і держави, несучи науку Бога живого. Замість тих, що впали, стають інші і йдуть з Христом у серці дорогою, вкритою терням. Бо прийшовши у світ, Христос змінив моральну, духовну і естетичну концепцію світосприйняття, втілюючи в життя високі ідеали людського буття — Правди, Надії, Віри і Любові. Ідеали, що роблять душу кожної людини живою, а людину — любою Господу нашому.

А Христос містичний народжується і живе, страждає і любить в творах найталановитіших митців: музикантів, художників, композиторів і скульпторів, для яких Він є ідеалом і Хлібом Життя духовного. Він є змістом життя і джерелом любові для тих, що розуміють глибокий сенс його вчення, переданого в Святому Євангелії. Приймаючи Христа в Святій Тайні Євхаристії, ми засвідчуємо Йому свою любов! А Він, досконалий і пречистий, приходить до нашого серця, щоб віддати любов’ю за любов, яка ніколи не згасає. Бо Він знає своїх і свої Його знають, що люблять Його всім серцем своїм і всією душею своєю. Христос завжди сучасний, необхідний кожному з нас повсякчасно. Це незбагнена тайна любові, що народжується в кожному з нас і стає нашим багатством. Стає щоденним внутрішнім діалогом нашим з Христом. Бо де серце Твоє, там і скарб Твій.

Улюблені в Христі! Пам’ятаймо цей день страстей Господніх, як найвеличніший день Великої Жертовної Любові до нас людей, як символ Сили Духа Сина Божого і Пана, і Господа Нашого в покорі Отцю своєму небесному. Бо Христос любить нас і відкриває свої таємниці тим, кому схоче відкрити. Він досконалий, містичний і пречистий живе в кожному із нас. В кожному, хто «зробив Йому місце» і збудував Кивот у своїй душі. Це велика таємниця кожного християнина чи християнки у високому сенсі цього слова. Таємниця, яка в дивний спосіб проявляється на обличчі, в очах, в мові людини, яка живе сучасним і багатим внутрішнім життям. Людина, що в тиші і мовчанні відчує високий дух і силу молитви, яку народжує Краса Божого Слова. Бог — Творець, який Є! Ми існуємо тут, на землі, в часі і проходимо коло свого власного життя, в якому Господь в особливий спосіб випробовує кожного з нас. Ці випробування не завжди легкі і не завжди ми вміємо прийняти їх з покорою, щоб здійснити Промисел Божий. Тільки люди з високою душею і чистим серцем вміють зрозуміти ці терпіння і випробування, які Господь дає нам. Випробування, які і є тією великою ознакою Його любові до нас. В своїх стражданнях ми з Христом стаємо одним. Бо коли несемо свій хрест, Він завжди іде поряд з нами. «О, найсвятіша Тайно Любові — перед Тобою мудрість німа» — не пробуймо розгадати Божі Тайни, повірмо Його святому промислу і в покорі поклонімося перед Його Могутністю і Премудрістю.

Бажаючи зустрічі і діалогу з Господом, приходьте до церкви, щоб в чудовій взаємній радості зі священнослужителями і хором взяти участь в найпрекраснішій опері, яку сотворило людство — Службі Божій.

А ми, християни, маючи так багато ласк, розуміння і талантів, пригадаймо День Відкуплення, до якого готуємося в Великодньому Пості. Пригадаймо любого Ісуса, який стояв в Великодню П’ятницю сам. В цей день прийдімо до нього, складімо свою малу жертву великої любові і вдячності. Станьмо поряд з ним з покорою і смиренням, бо все, що маємо і чим дорожимо, прийшло роду людському через цей День! День Святої Жертви — для тебе, для мене, для них і для нас... і для вас, невіруючих.

У щирості серця подаруймо один одному слова «скупані в любові», подаруймо погляд, усмішку, приємну розмову і радість.

Не біймося любити з Христом! Не встидаймося того гарного, що в нас живе і що нам дарує життя. Світ з Богом прекрасний! То користаймо в повній мірі з його краси. Адже життя одне і воно теж — безцінний скарб подарований нам Богом.

З любов’ю і повагою
Ніна Оленяк