Свято великомученика Димитрія

св. влкмч. Димитрій

«Прийдіть усі вірні, зійшовшися,
похвалімо Христового борця
і мужнього світоча Димитрія».

(стихира на Малій Вечірні)

Св. Димитрій жив у другій половині третього сторіччя у місті Солуні, згрецька Тессалоніке, де його батько був високим цісарським достойником. По смерти батька цісар Максиміліян зробив його солунським проконсулом. Св. Димитрій від дитинства був вихований у християнській вірі. Хоча займав високий уряд, та він свою віру явно визнавав і був апостолом своєї віри. За те цісар Максиміліян каже вкинути його до в’язниці. Будучи у в’язниці, він благословив св. Нестора на боротьбу з цісарським непереможним ґладіятором Лієм. Св. Нестор виступив проти Лія з хрестом у руках, і поконав та вбив його. Цісар довідавшися, що це Димитрій благословив Нестора на боротьбу з Лієм, післав своїх жовнірів і вони прокололи його списами. Це було 306 року. Пам’ять св. Нестора відзначає Східна Церква наступного дня після празника св. Димитрія.

Геройську віру св. Димитрія прославив Господь Бог не тільки різними чудами по його смерти, але також нетлінністю тіла та мироточивістю. Коли, по яких сто роках після його смерти, відчинено гріб — то його тіло знайдено нетлінним, а його кості видавали пахуче миро-олій, яке зціляло недужих.

КУЛЬТ СВ. ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ДИМИТРІЯ

Дар чудес, нетлінність тіла та мироточивість стають джерелом великого й широкого культу св. Димитрія не тільки в Греції, але й по цілій Слов’янщині. До його гробу рік-річно з усіх сторін спішать сотні й тисячі паломників. Він помагає в кожній біді й потребі. Жовніри вибирають його за свого опікуна. В 5-му столітті над його гробом побудовано величавий храм. Як широко його культ охопив слов’янські землі, свідчить те, що на самому Балкані є понад двісті церков, присвячених св. Димитрієві.

Культ св. Димитрія приходить з християнською вірою і на наші українські землі. Про цей культ о. Андрій Трух ЧСВВ у «Життях Святих» так пише: «У Русі-Україні св. мученик Димитрій утішався великим почитанням. Почин до цього дала облога Царгороду нашим князем Олегом. Літописець Нестор згадує, що коли руські війська зломили грецьку силу, то «убояшася греци і рекоша: ність се Олег, но св. Димитрій послан на ни от Бога». А пізніше, коли християнська віра поширилася між нашим народом, тоді князі, їх війська й усі вірні віддавали себе св. Димитрієві під опіку».

Князь Ізяслав Димитрій Ярославич заснував у Києві коло 1057 р. монастир у честь св. Димитрія. У 1197 році великий князь Всеволод Димитрій Юрієвич († 1212 р.) був дістав у дарі зі Солуня дошку з труни і сорочку св. Димитрія. Дошка видавала миро, яке лікувало хворих. В честь св. Димитрія цей князь збудував на княжому дворі у Володимирі величавий храм, де зложив згадані мощі. На наших рідних землях було досить багато церков, присвячених св. Димитріеві.

Празник св. Димитрія належить до середніх празників. З цим празником є злучена пам’ять землетрусу, який був у Царгороді 26 жовтня 740 року. В богослуженні на день св. Димитрія св. Церква ставить нам перед очі його геройську віру та різні чесноти. Вона славить його як мужнього Христового воїна й ісповідника, як чудотворця, що лікує недуги душі й тіла та помагає в кожній потребі. «Мучениче страстотерпче, святий Димитріє, — співаємо на стихирах вечірні — ти чудами світиш світові, наче сонце. Тож святкуючи твою пам’ять, ми всі радіємо твоїми чудами, Блаженне...» А в п’ятій пісні канону утрені читаємо: «Ті, що з вірою щиро прибігають до твого храму, Димитріє, скоро звільняються від недуг і душевних терпінь».

Він заступається за нами перед Богом: «Сьогодні побожно святкуємо празник Димитрія страстотерпця, бо він безустанно молиться до Христа, щоб усім дати мир і милість» — каже сідален на утрені. «Маємо тебе, — сказано у стихирі на стиховні малої вечірні — як дателя багатьох дарів, Господній Угодниче, бо ти сповняєш просьби, що їх завжди маємо».

Св. Димитрій не тільки чудотворець і заступник у небі. але й мироточець. «Димитріє, — читаємо в першій пісні канону утрені — ти отворене джерело пахучого й щирого мира, омий моє серце від мерзоти пристрастей, і практикуванням чеснот зроби мене запахом Христовим, ум мій ублагородни, щоб оспівував твої божественні благодаті».

СВ. ВЕЛИКОМУЧЕНИК ДИМИТРІЙ — НАШ ВЗІР І ЗАСТУПНИК

Головна ціль святкування празників святих мучеників є та, щоб, розважаючи і подивляючи їхнє геройське визнання св. віри, і ми вчилися від них свою віру любити, її цінити, її практикувати та її мужньо визнавати. Явне визнавання віри це одна з ознак доброго і практикуючого Християнина. Добрий християнин своєї віри ніколи не ховає, не стидається, не перечить, нею не торгує, її не міняє, але явно і славно її визнає словом, ділом і цілим своїм життям. Такої віри від кожного з нас вимагає сам Ісус Христос, що каже: «Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем Небесним. Хто ж мене зречеться перед людьми, того і я зречусь перед Отцем моїм Небесним». (Мат. 10, 32-33).

Усе наше життя і кожний його акт має бути проповіддю нашої св. віри. «Визнавання віри — каже св. Іван Золотуст — діється не тільки устами, але й ділами. І коли їх нема, то ми виставляємо себе на небезпеку, що будемо покарані з тими, що свою віру заперечили».

Св. Церква бажає і дуже поручає, щоб ми святих не Тільки наслідували, але й до них у справах душі й тіла Прибігали. Немає сумніву, що Господь Бог радо вислухує просьби тих, що за Нього свою кров пролляли і своє життя віддали. «Хто з великою вірою прибігає до мученика, — каже Слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький — той може за його заступництвом всього очікувати від Бога». Теодорет представляє у подробицях різні дари, що їх можна очікувати від мучеників: здоров’я, потомство, щасливу подорож, уздоровлення, а своє твердження доказує цікавим описом. «Доказом, що молитва з вірою є вислухувана, — пише він — являються ті воти, які свідчать про уздоровлення. Ті воти представляють очі, ноги, руки, зі золота або срібла, бо Святий приймає прості і скромні дарунки, в міру спромоги жертводавців. Ті предмети свідчать про уздоровлення, одержані жертводавцями і про могутність Мученика, що там лежить». Круг церковного року ставить нам перед очі просто цілу історію Церкви, від немовлят, убитих Іродом Христа ради і великого Стефана, до тих, що життя поклали за ікони й до нашого священномученика Йосафата, архиєпископа Полоцького.

о. Юліян Катрій, ЧСВВ
Пізнай свій обряд.